Опрацювавши цей параграф, ви зможете:

• ознайомитися з впливом НТР на життя людей;
• дізнатися про основні зміни в повсякденному житті, як зароджувалася масова культура;
• визначити причини та результати боротьби жінок за емансипацію.

 

Пригадайте:

1. Коли з'явилися перші газети?

2. Як формувалася суспільна думка у XVIII ст.?

3. Якими були основні наукові досягнення XIX ст.?

4. Що таке емансипація та суфражизм?

 

Якими були результати науково-технічна революція XIX ст.?

Чому міста стали центрами модернізації на межі XIX—XX ст.?

1. Науково-технічна революція на межі XIX—XX ст. та її вплив на людину й суспільство. У XIX ст. відбувся новий якісний стрибок у науці й техніці, який дозволив провідним країнам світу здійснити перехід до індустріального суспільства. Деякі вчені це називають другою науково-технічною революцією (НТР). У її основу були покладені зміни в енергетичній базі, переході на рідке паливо та електрику. З’явилися нові галузі виробництва: хімічна, електротехнічна, нафтопереробна тощо. Відбулися радикальні зміни у вигляді міст, сіл, повсякденному житті. На основі технічних і наукових досягнень докорінно змінилась і військова сфера: з’явилася нова зброя, було переглянуто тактику дій військ.

Великий вплив НТР мала на зміни в соціальній структурі суспільства. Найчисленнішим прошарком суспільства як у промисловому виробництві, так і в сільському господарстві стали наймані працівники. Прискорився процес урбанізації. Формувався середній клас, до якого входили службовці, творча й технічна інтелігенція, професійні військові тощо. Одночасно скорочувалася частка аристократії, хоча вона продовжувала зберігати важливі позиції в системі державного управління й земельної власності.

Нова структура суспільства породжувала й нові соціальні проблеми. В останній треті XIX ст. одним із головних став конфлікт між найманими працівниками й роботодавцями. Наймані працівники були соціально незахищеними та боролися за свої права. На цьому шляху їм удалося досягти чималих успіхів.

Соціальні зміни вплинули і на політичну сферу. Нові політичні партії переважно лівих поглядів витісняли традиційні політичні сили в боротьбі за владу. Загалом відбувалася демократизація політичних і соціальних відносин.

Науково-технічна революція (НТР) — якісні зміни в засобах виробництва (верстати, обладнання) та зміна в кількості та якості робочої сили на основі прискореного розвитку науки і техніки (науково-технічного прогресу) та перетворення науки на фактор виробництва.

2. Зміни у вигляді міст і сіл. Процес індустріалізації, зміни в сільському господарстві та розвиток науки покращили умови життя людини та сприяли зростанню кількості населення Європи. За століття — із 1800 до 1900 р. — воно виросло зі 190 млн до 420 млн осіб. Посилилися міграційні процеси із села до міста, із відсталих країн в індустріально розвинені. Швидко зростали міста, кількість населення яких перевищувала 1 млн жителів. Урбанізація стала однією з визначальних сторін модернізації.

Зростання кількості населення міст потребувало докорінної зміни всього способу життя. Каналізація, водопровід, громадський транспорт стали необхідними складовими міст.

Унаслідок урбанізації у великих містах будинки ставали вищими, вулиці — прямішими й ширшими.

Багаті городяни почали будувати в центрі міст великі житлові будинки. У цих будинках було багато кімнат різного призначення: вітальні, спальні, їдальні тощо. Збільшилися розміри вікон, у кімнатах стало значно тепліше й світліше.

Бідняки, як і раніше, жили в нетрях, де не було каналізації, лютували голод та інфекційні хвороби. Найчастіше всі члени родини тулилися в одній кімнаті. Меблями в них були скриня, дерев’яне ліжко з матрацом і стіл.

Найбільший вплив на розвиток міського життя мало використання електричної енергії. Найбільше зусиль у поширенні електричного освітлення доклав Т. Едісон. У 1880 р. почалося використання винайдених ним ламп розжарення. Було створено низку побутових електричних приладів: праска, пральна машина, духовка тощо. У 1892 р. було відкрито першу автоматичну телефонну станцію, а на телефонах з’явилися диски з набором номера.

Докорінні зміни відбулися і в міському транспорті. Ще на початку XIX ст. на вулицях Парижа з’явилися омнібуси — великі екіпажі, запряжені кіньми. Проте якість тогочасних доріг створювала проблеми для такого транспорту, особливо в негоду. Тоді для нього почали прокладати рейки. У США ці конки назвали трамваями. У 80-ті рр. XIX ст. з’явилися електричні трамваї. Ще 1863 р. у Лондоні запрацювала перша підземна залізниця — метро. У 1884 р. всі ділянки ліній метро поєднали в кільце завдовжки 21 км, а кількість станцій сягнула 27. Підземні залізниці почали будувати в Нью-Йорку (1868 р.), Чикаго (1892 р.), Будапешті (1896 р.), Відні (1898 р.), Парижі (1900 р.).

Із появою автомобілів виник новий індивідуальний вид транспорту, який поступово витіснив кінські екіпажі. Уже на початку XX ст. автомобіль із предмета розкоші поступово перетворився на засіб пересування. Саме у виробництві автомобілів у компанії Г. Форда було запроваджено конвеєрне виробництво, що залишалося визначальною рисою промислового розвитку майже до кінця XX ст.

У XIX ст. населення міст отримало нову розвагу — «ходити по магазинах». Великі універсальні магазини — універсами — склали серйозну конкуренцію торговим лавкам. Весь товар в універсамах був доступним для огляду, але купувати його не було обов’язковим. У 1852 р. в Парижі в магазинах «Бо марше» (назва перекладається як «дешевше») вперше були запроваджені тверді ціни. Більше не було потреби торгуватися й ціна вже не залежала від зовнішнього вигляду покупця або настрою продавця. У 70-х рр. XIX ст. в США виникла торгівля за каталогами. Розквіт торгівлі дав

поштовх рекламі. У деяких газетах вона становила більше половини змісту.

Технічний прогрес створив умови для підтримання особистої гігієни, чистоти житла. Відступили багато традиційних хвороб. Зросла тривалість життя людей.

На межі XIX—XX ст. населення Європи та Америки значно покращило своє харчування. Це було зумовлено прогресом у розвитку сільського господарства, розвитком морської торгівлі, зростанням доходів, а також успіхами харчової промисловості (збереження й переробка продуктів). Серед усіх верств суспільства зросло споживання чаю, кави, цукру.

Відбулися зміни і в зовнішньому вигляді міст. Здобутки цивілізації поширювалися в найвіддаленіші райони. Щоправда, цей процес затягнувся на століття.

Незважаючи на всі позитивні зрушення, за науковими дослідженнями 1910 р. з'ясувалося, що молода людина з робочої родини була на 11—12 см нижчою за свого однолітка із заможної родини й мала на 11—12 кг меншу вагу. Усе це свідчило про значні розбіжності в способі життя, раціоні харчування між різними верствами суспільства.

3. Мода. Зміни вплинули й на одяг. Мода в одязі, що раніше диктувалася королівським двором, тепер формувалася за іншими чинниками.

Чоловічий костюм, який носили заможні городяни, загалом набув одноманітності та практичності. Піджаки перетворилися на робочий одяг, фрак — на парадний, вихідний. Наприкінці XIX ст. у Великій Британії в моду увійшли смокінги, які вдягали, вирушаючи в чоловічий клуб, театр, ресторан.

Одяг жінки теж зазнав змін у бік практичності. Проте тривалий час він мав підкреслювати багатство та процвітання її чоловіка. На початку XIX ст. жіноча сукня нагадувала грецьку чи римську туніку (вплив ідей класицизму), пояс був під самими грудьми, внизу спідниці й на рукавах — безліч воланів. Жіноче вбрання доповнювалося дорогими прикрасами.

У середині XIX ст. в жіночій моді, законодавцем якої була Франція, утвердився стиль Другої імперії. У вжиток увійшов кринолін — куполоподібна спідниця з безліччю нижніх спідниць або сталевих обручів.

Наприкінці XIX ст. з появою нових транспортних засобів (трамвай, велосипед, автомобіль), поширенням масового спорту, а особливо залучення жінок до виробництва, державного управління, сфери послуг жіночий одяг спростився. Серед жінок з’явилися службові працівниці, лікарки, вчительки тощо. У побут увійшли спідниця з блузою, костюм, що складався зі спідниці й жакета, пальто. Особливий вплив на зміну ролі жінки справили два винаходи: телефон і друкарська машинка. Телефоністками й друкарками в той час працювали, як правило, тільки жінки.

Проте на більшість людей зміни моди мали опосередкований вплив. Прості люди носили те, що було традиційним, не заважало працювати та могли дозволити собі фінансово. Попри це народний костюм витіснявся загальноєвропейським міським типом, хоча багато деталей зберігалися (зокрема, орнамент, прикраси).

Чому масова культура виникла наприкінці XIX ст.?

4. Зародження масової культури. До кінця XIX ст. більшість жителів країн Європи та США були освіченими. Завдяки успіхам індустріальної революції зріс життєвий рівень населення. Через зменшення робочого дня в городян з’явився вільний час. Усе це створило передумови того, щоб споживачами літератури та мистецтва стали великі маси простих людей, а не лише незначна частка освіченої еліти. Виникло нове історичне явище — масова культура.

У 1790 р. у Великій Британії було видано 370 найменувань книг, а в 1900 р. — уже 6 тис.

У середині XIX ст. Британський музей, де були зібрані шедеври світового мистецтва, у вихідні дні відвідувало понад 30 тис. осіб.

Поряд із книгами, які були розраховані на вишуканих читачів, з’явилися твори, орієнтовані на смаки й потреби звичайної освіченої людини. У XIX ст. утвердилися такі літературні жанри, як пригодницький і детективний романи. Класичними пригодницькими романами стали твори американця Фенімора Купера, англійця Томаса Майна Ріда, шотландця Роберта Льюїса Стівенсона, французів Луї Жаколіо, Ежена Сю, Гюстава Емара і Луї Буссенара. Американський письменник Едгар По в 1841 р. створив перше детективне оповідання «Убивство на вулиці Морг».

У 1887 р. англієць Артур Конан Дойл надрукував перше оповідання, героєм якого став Шерлок Холмс.

Наприкінці XIX ст. з’явився вид мистецтва, який незабаром став наймасовішим. 28 грудня 1895 р. у «Гранд кафе» на бульварі Капуцинок у Парижі брати Люм’єр уперше продемонстрували сінематограф — апарат, який показував рухомі фотографії. Першим глядачі побачили фільм «Прибуття потяга...». За кілька тижнів такі апарати й фільми Люм’єри вже демонстрували в Римі, Відні, Берліні, Лондоні, Санкт-Петербурзі, Москві та інших містах, а незабаром у США, Індії, Австралії, Єгипті. Так виникло кіно.

Масова культура стала вагомим чинником формування громадської свідомості. Стаття в газеті або журналі, книга, спектакль, кінофільм іноді перетворювалися на визначну подію в суспільстві.

Із появою масової культури письменники, художники, артисти, журналісти ставали більш незалежними від смаків і грошей заможних людей, оскільки їхня праця добре оплачувалася. Натомість значно знизилися й вимоги до якості творів.

Масова культура — культура масового суспільства, що сформувалося в процесі індустріалізації та урбанізації. Головною її особливістю є те, що вона не створює нових цінностей, а використовує елементи елітарної або народної культур, пристосовуючи їх до якомога ширшого використання, щоб отримати комерційну вигоду.

До масової культури належать лише ті елементи культури, які транслюють завдяки масмедіа, або каналам масової комунікації, — це радіо, телебачення, кіно, преса.

Що спонукало жінок до боротьби за емансипацію?

5. Боротьба за емансипацію жінок. Із часів Французької революції кінця XVIII ст. в Європі розгорнулася боротьба жінок за емансипацію. Сам термін «емансипація» з’явився в епоху Липневої революції 1830 р. у Франції. Проте до 70-х рр. XIX ст. жінки залишалися залежними від чоловіка в сім’ї та не мали з ними рівних майнових прав. Боротьба жінок за

емансипацію відбувалася в трьох сферах: освіти, права та політичної діяльності.

У 1882 р. заміжні жінки у Великій Британії здобули право розпоряджатися своєю власністю, а в 1886 р. — право залишити в себе дітей у разі розлучення. У цій країні з’явилася перша спілка для заохочення жіночої промислової праці. Проте боротьба за політичні права не мала таких успіхів. Жінок, які боролися за отримання виборчих прав, називали суфражистками. Найбільш потужним цей рух був у Великій Британії. Схожі рухи існували в США, Франції, Австро-Угорщині.

Суфражистки проводили галасливі акції та привертали до себе увагу незвичною поведінкою — носили чоловічий одяг, курили сигари тощо. Вони організовували мітинги й демонстрації протесту, приковували себе до огорож палаців, били скло в державних установах. Їх часто заарештовували. Ставлення до суфражисток у суспільстві було різним.

Боротьба жінок за свої права дала певні результати. Уперше у світі право голосувати на виборах здобули в 1893 р. жінки Нової Зеландії. У 1906 р. перші жінки-депутати були обрані до парламенту Фінляндії. У Великій Британії право голосу жінки здобули в 1918 р. У перші десятиліття XX ст. виборче право вибороли також жінки Данії, Австралії, США, Німеччини й деяких інших країн.

Здобуття жінками політичних прав не зупинило боротьбу жінок за рівноправ’я в усіх сферах життя. І в наш час її продовжують представниці різноманітних феміністичних рухів.

Визнаною лідеркою суфражисток була вдова адвоката з Манчестера Ем-мелін Панкгерст. Незмінними помічницями діячки були її доньки. У 1903 р. Е. Панкгерст заснувала Жіночий соціально-політичний союз. Її багато разів заарештовували, а в 1913 р. посадили до в'язниці. Вона домагалася зустрічей із впливовими політиками, виборюючи права жінок. Із початку Першої світової війни Е. Панкгерст закликала жінок Великої Британії замінити чоловіків на підприємствах.

Учасниці руху за права жінок Енні Кінні та Крістабель Панкгерст (дочка Е. Панкгерст) із плакатом «Право голосу жінкам». 1912 р.

Фемінізм (франц. feminisme, від латин. femina — жінка) — у широкому розумінні: прагнення рівноправності жінок і чоловіків в усіх сферах життєдіяльності суспільства; у вузькому розумінні: жіночий рух, метою якого є усунення дискримінації жінок і зрівняння їх у правах із чоловіками. Кінцевою метою руху є подолання сексизму й гендерних стереотипів.

На підставі фактів, розглянутих у параграфі, сформулюйте судження про:

те, як процес модернізації змінював життя людини; здобутки науково-технічної революції: появу нових видів транспорту, засобів зв'язку, удосконалення промислового виробництва продуктів харчування й одягу тощо; зміни ролі культури в бік масовості;

розгортання потужного руху жінок за емансипацію наприкінці XIX — на початку XX ст. та досягнення їхнього політичного рівноправ'я з чоловіками.

Запитання і завдання

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Аукціон». Правила гри. На аукціоні можна «придбати» бали за свої знання за розглянутим матеріалом. Для цього учні та учениці мають навести правильні розгорнуті характеристики вивчених подій і явищ (три-чотири речення). Одна правильна характеристика дає 1 бал. Характеристики не можна повторювати.

2. Якими явищами в економіці супроводжувалася НТР XIX ст.? 3. Як НТР вплинула на соціальну структуру країн Європи та Північної Америки? 4. Опишіть наслідки процесу урбанізації в XIX ст. 5. Чим були зумовлені зміни в одязі людей на початку XX ст.? 6. Що таке масова культура? Що зумовило її появу? Визначте особливості масової культури. 7. Охарактеризуйте рух жінок за емансипацію в другій половині XIX ст. Яких успіхів було досягнуто в цій боротьбі наприкінці XIX — на початку XX ст.?

8. Робота в малих групах. знайдіть у мережі Інтернет фотографії міст Європи та Північної Америки на межі XIX—XX ст. та визначте їхні характерні риси. Підготуйте презентацію. 9. Напишіть есе за темою «Основні суперечності НТР у XIX ст. та її вплив на розвиток суспільства».

10. Як ви вважаєте, чи правильний висновок зробив французький письменник Жан де Кревкер, так характеризуючи еміграцію європейців до Америки: «Багаті залишаються в Європі, їдуть лише люди середнього достатку й бідняки». 11. Робота в парах. Обговоріть і прокоментуйте вислів Чарльза Еліота: «Електрика — джерело світла та енергії, яке поглинає час і простір, несе людську мову через моря й землі. це величний слуга людини, хоча ще не відомий». 12. Колективне обговорення. Чи актуальні на сьогодні ідеї фемінізму? Поясніть чому.

Практичне заняття за розділом V

Узагальнення за розділом V

Тестові завдання для підготовки до тематичного контролю за розділом V

Узагальнення до курсу. Основні ідеї, здобутки,

виклики «довгого» XIX ст.

Колективне обговорення.

Проведіть дискусію за темою «"Довге" XIX ст.: основні ідеї, здобутки, виклики».

Поняття «довгого» XIX ст. запровадив британський історик Ерік Гобсбаум. Воно починається із Французької революції (1789 р.) і закінчується початком Першої світової війни (1914 р.). Це саме той період, який ви вивчали. За цей час у світі відбулися значні зрушення, які можна охарактеризувати терміном «модернізація». Так, у результаті індустріальної революції в Європі, США та Японії відбувся перехід від аграрного до індустріального суспільства. Головним багатством стали заводи й фабрики, копальні та залізниці. Більша частина населення почала жити в містах. Змінилася й соціальна структура суспільства. Крім промисловців і найманих працівників, активно формувався середній клас. Остаточно утвердилася ринкова економіка.

Соціальні та економічні зрушення супроводжувалися утвердженням нових цінностей — свободи та рівності. Почалося становлення сучасної демократії. Лібералізм став панівною течією суспільної думки. Натомість соціальні проблеми, що були породжені стрімкими змінами, поширювали ліві погляди, популярними стали соціалістичні та соціал-демократичні партії.

Перетворення наукової картини світу, швидкі зміни художніх стилів у літературі та мистецтві зробили культурне життя особливо яскравим і насиченим. Загалом змінилося місце культури в суспільному житті. Культура стала масовою та почала обслуговувати культурні запити освіченої частини суспільства, яка щороку збільшувалася. Як наслідок, поширилися творчі професії. У свою чергу, представники культури почали впливати на громадську думку.

Індустріальна революція забезпечила країнам Заходу економічну й насамперед військову перевагу над іншими цивілізаціями та народами. Це зумовило небачену експансію західноєвропейської цивілізації, колонізацію світу та його колоніальний поділ. Наприкінці XIX ст. фактично завершилося становлення єдиної світової цивілізації, у центрі якої був Захід, а інші регіони світу перебували на різних ступенях залежності — економічної та політичної.

Проте Новий час приніс і нові проблеми, які повною мірою заявили про себе у XX ст. Одним із перших постало робітниче питання, яке на тривалий час стало основою внутрішньополітичного життя країн Заходу й не тільки. Життєвий рівень робітництва був низьким, соціальне становище залишалося нестійким, що створювало в нього відчуття нерівноправності в трудових відносинах із роботодавцями. Упродовж другої половини XIX ст. сформувалися дві точки зору на розв’язання цієї проблеми. Революційні соціалісти (марксисти) вважали, що причина ховається в приватній власності. Вони прагнули її знищення та перебудови суспільних відносин на основі суспільної власності.

ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Натомість ліберальні соціалісти (реформісти) виступали за проведення соціальних реформ і встановлення справедливих умов праці. Такі перетворення не передбачали докорінної зміни політичного ладу, але зміцнювали роль держави в економічному та суспільному житті. Зрештою ці два шляхи вилилися в експеримент із побудовою комунізму на теренах колишньої Російської імперії, країн Східної Європи та Азії, а на Заході — у становлення моделі держави «загального благоденства».

Гостро стояло й національне питання, що призвело до активізації масштабних національних рухів і появи на руїнах імперій національних держав. Однак їхні кордони не завжди збігалися з межами розселення народів, що викликало проблему національних меншин. До того ж ідеї націоналізму вступали в протиборство з провідною ідеєю лібералізму — свободою.

У XIX ст. відбувся новий поворот і в міжнародних відносинах. Французька революція та наполеонівські війни знищили систему рівноваги, що була встановлена Вестфальською системою міжнародних відносин. За Віденської системи визначальним ставав чинник сили. Країни розпочали гонку озброєнь і шукали союзників. Зрештою це зумовило появу постійних військово-політичних об’єднань — Троїстого союзу й Антанти. Суперечності між ними, а особливо між Німеччиною і Великою Британією, призвели до Першої світової війни.

Індустріальна революція сприяла рішучим змінам у військовій справі. Тепер велич держав почала залежати не від могутності армії, а перш за все від потужності економіки. Уже перші воєнні конфлікти із застосуванням нових видів зброї показали, що війна стала більш руйнівною і з великою кількістю жертв та поставила під загрозу виживання цілі держави й народи.

Колоніальна експансія Заходу мала воєнну, політичну та економічну форми. Проте нав’язування чужих цінностей породжувало опір. Спроба країн Азії, Африки запозичувати в Європи окремі елементи для модернізації свого суспільства не мала успіху. Єдиною країною Азії, яка змогла творчо переробити європейський та американський досвід, була Японія. Завдяки реформам вона приєдналася до групи великих держав і сама долучилася до колоніальної експансії.

Могутні народні виступи, які захищали традиційні цінності, придушувалися завдяки європейській перевазі у військовій сфері. Зрештою наприкінці XIX — на початку XX ст. у країнах Азії та Африки виникли національні рухи, які намагалися поєднати ідеї модернізації з національними цінностями. Відбулося пробудження Азії.

Таким чином, «довге» XIX ст. стало часом докорінних змін в історії, часом утвердження свободи, демократії, ринкової економіки. Натомість XX ст. отримало у спадок не тільки нові можливості, які відкрила наука, багатства й добробут, створені промисловістю, але й нові гострі проблеми: робітниче питання, піднесення націоналізму й національно-визвольних рухів, зростання мілітаризму та міжнародної напруженості.

Плани-схеми для різних форм роботи

Як працювати з параграфом підручника

1. Прочитайте параграф, щоб скласти загальне уявлення про його зміст.

2. Опрацюйте історичні документи до параграфа. Розгляньте ілюстрації і прочитайте підписи до них. З’ясуйте значення слів і термінів, які ви не зрозуміли. Зверніть особливу увагу на виділені дати, терміни, назви, пер-соналії.

3. Складіть розгорнутий план до параграфа — він полегшить підготовку до уроку.

4. Спробуйте пов’язати матеріал параграфа з інформацією, яку ви отримали на уроці.

5. Якщо в тексті є посилання на зміст уже вивчених параграфів, перегляньте їх.

6. Поясніть висновки до параграфа, використовуючи його зміст.

7. Якщо після опрацювання параграфа у вас виникають запитання або ви не згодні з наведеним тлумаченням деяких понять, оцінкою подій тощо, зверніться до додаткових джерел.

8. Для того щоб зрозуміти, чи добре ви засвоїли матеріал параграфа, спробуйте викласти його зміст, не користуючись підручником. Можна переказувати параграф, спершу спираючись на складений план, а потім без нього.

9. Підготуйте відповіді на запитання до параграфа та виконайте завдання.

Як скласти план

1. Уважно прочитайте текст, до якого вам треба скласти план.

2. Виберіть із нього матеріал, який відповідає темі плану.

3. Поділіть текст на логічно завершені частини, знайдіть у кожній із них головну думку, чітко сформулюйте та запишіть її.

4. Дайте назви частинам тексту.

5. Перевірте, чи всі основні ідеї тексту знайшли відображення в плані.

6. Запишіть план у зошит.

Як працювати з історичним документом

1. З’ясуйте походження документа.

1) Хто його автор?

2) За яких історичних обставин з’явився документ?

3) Яким є документ за змістом і формою (опис історичної події сучасником, оцінка події дослідником, законодавчий акт тощо)?

2. З’ясуйте, які завдання до документа вам слід виконати і що для цього потрібно (якщо документ має поглибити ваші знання про якесь історичне явище, подію чи особу, пригадайте, що вам уже відомо про це).

3. Прочитайте текст документа, з’ясуйте значення понять і термінів, що містяться в ньому.

4. Виконайте завдання до документа. Якщо вам складно це зробити, уважно прочитайте текст ще раз, звертаючи увагу на зміст окремих речень.

5. Визначте, яким є ваше ставлення до змісту документа, і поясніть чому.

Як працювати з ілюстрацією (візуальним джерелом інформації)

1. Прочитайте підпис до ілюстрації. Якщо він містить вказівку на автора, дізнайтеся про нього за додатковими джерелами.

2. Пригадайте, що вам уже відомо про події, зображені на ілюстрації.

3. Опишіть зображене на ілюстрації, використовуючи відповідну термінологію (ліворуч,

праворуч, згори, знизу, на першому плані, на другорядному плані тощо).

4. Які нові знання порівняно з наявними ви можете отримати за ілюстрацією?

5. Які почуття викликає у вас зображене й чому?

6. У разі наявності завдань до ілюстрації виконайте їх.

Як працювати з історичною картою

1. Прочитайте назву карти.

2. Ознайомтеся з легендою карти.

3. Знайдіть на карті умовні позначення, які необхідні у вивченні конкретного питання.

4. Порівняйте отриману інформацію з матеріалом підручника.

Як аналізувати зміст карикатури

1. Що або кого зображено на карикатурі?

2. Із якою історичною подією або процесом пов’язаний зміст карикатури?

3. Яку інформацію про зображену історичну подію, процес або постать можна отримати за карикатурою?

4. Якими художніми засобами користувався автор карикатури для впливу на глядача?

5. Як ви вважаєте, чи вдалося автору карикатури досягти поставленої мети?

Як скласти історичний портрет

1. Складіть перелік визначальних, на вашу думку, рис зовнішності й характеру персонажа.

2. Охарактеризуйте публічну (політичну, громадську, культурну тощо) діяльність цієї особи.

3. Наведіть думки про неї сучасників, нащадків і дослідників.

4. Сформулюйте обґрунтовану власну оцінку діяльності історичної особи та її результатів.

Як працювати на практичному занятті

1. Ознайомтеся з темою заняття.

2. З’ясуйте мету заняття й засоби, за допомогою яких її планується досягти.

3. Виконайте завдання для підготовки до заняття. Повторіть рекомендований матеріал.

4. На занятті уважно працюйте над завданнями індивідуально або в групах, аналізуйте

матеріали до заняття, підготовлені вчите-лем/вчителькою та однокласниками й однокласницями.

5. Завершуючи роботу на занятті, з’ясуйте, якою мірою реалізовано його мету.

Як працювати в парі

1. Оберіть партнера та за необхідності познайомтеся з ним.

2. З’ясуйте зміст завдання, яке вам необхідно виконати. У разі його нерозуміння порадьтеся в парі або зверніться по допомогу до вчителя/вчительки.

3. Опрацюйте матеріал, запропонований для виконання завдання.

4. Обговоріть із партнером свої думки щодо виконання завдання. Не перебивайте одне одного. Не намагайтеся нав’язати точку зору партнеру. Якщо ви не розумієте його думку, попросіть її аргументувати або пояснити.

5. За результатами обговорення один із членів пари презентує спільне рішення.

Як працювати в малій групі

1. Сформуйте групу, познайомтеся та розподіліть повноваження. Виберіть того, хто інформуватиме аудиторію про результати роботи групи.

2. Ознайомтеся із завданням, яке вам необхідно виконати.

3. Відповідно до повноважень, розподілених між членами групи, виконайте завдання. Не забувайте про дотримання толерантності до думок інших і взаємну відповідальність за роботу групи.

4. Ознайомте аудиторію з результатами виконання завдання. За наявності різних точок зору повідомте про них.

5. Заповніть оціночний лист роботи в групі.

ОЦІНОЧНИЙ ЛИСТ РОБОТИ В ГРУПІ

Кожна позиція оцінюється від 0 до 2 балів.

№ з/п	Критерії оцінювання	Бали
1	Ви брали активну участь у роботі групи
2	Ви вносили вдалі пропозиції, які врахувала група
3	Ви надавали підтримку іншим членам групи, заохочуючи їх до роботи
4	Ви висунули цілком нову ідею, що сподобалася та була оцінена іншими
5	Ви вдало узагальнювали думки інших і просували роботу групи вперед
6	Ви доповідали класу про результати групової роботи

Як працювати з поняттям

1. Уважно прочитайте формулювання поняття.

2. Якщо воно містить терміни й слова, у значенні яких ви не впевнені, то з’ясуйте його за відповідними словниками (тлумачними, іншомовних слів, спеціальними тощо).

3. Проаналізуйте наведене визначення поняття за його складом.

1) Установіть центральний змістовий елемент, без якого воно втратить свій сенс.

2) Визначте складові, які доповнюють і конкретизують центральний елемент.

4. З’ясуйте, у якому розумінні використовується поняття (широкому, вузькому, спеціаль-

ному, із позицій певного історичного типу світогляду тощо).

5. Порівняйте формулювання, яке ви аналізуєте, з іншими визначеннями цього поняття. При цьому пам’ятайте, що необхідно порівнювати аналогічні розуміння цього поняття.

6. Сформулюйте власне визначення поняття загалом або тих його окремих частин, що здаються вам важкими для запам’ятовування. Поміркуйте над тим, чи змінить ваше визначення зміст поняття.

7. Установіть, якими є характерні риси та особливості поняття.

Як підготувати повідомлення та презентацію до нього

1. Прочитайте в підручнику матеріал, до якого ви готуєте повідомлення.

2. Доберіть необхідні джерела інформації.

3. Опрацюйте джерела й складіть план повідомлення, орієнтовно визначивши місце слайдів презентації в ньому.

4. За планом напишіть текст повідомлення, слайди презентації та тези для виступу перед аудиторією.

5. Презентація має містити до десяти слайдів, а ілюстративний матеріал обов’язково супроводжуйте підписами.

6. Під час виступу з повідомленням намагайтеся говорити правильно, чітко й виразно.

Як підготувати навчальний проєкт

Навчальний проєкт — самостійне ґрунтовне вивчення певної проблеми з наступною презентацією (захистом) результатів роботи.

1. Підготовка до роботи над проєктом.

2. Вибір теми.

3. Визначення мети й завдань проєкту.

4. Пошук інформації різними способами.

5. Виконання завдань проєкту.

6. Підготовка до захисту проєкту.

7. Захист проєкту.

8. Аналіз результатів проєктної роботи.

Як аналізувати політичні події (явища)

1. Які події спричинили виникнення політичної події (явища)?

2. Хто зацікавлений у цій політичній події (явищі), тобто кому це вигідно?

3. Якої мети намагалися досягти її (його) учасники?

4. Які засоби використовувалися ними для досягнення поставленої мети?

5. Яким був результат цієї події (явища)?

6. Якою мірою результат відповідає меті, яку ставили перед собою учасники?

7. Якими були позитивні й негативні наслідки цієї політичної події (явища)?

8. Як можна оцінити загалом цю політичну подію (явище)?

9. Які історичні уроки можна отримати на підставі аналізу цієї події (явища)?

Як порівнювати оцінки історичних подій (явищ)

1. Визначте сутність кожної оцінки історичної події або явища.

2. З’ясуйте, на що спирався автор, даючи свою оцінку, і визначте об’єктивність його висновків.

3. Проаналізуйте наведені аргументи.

4. Зробіть свій вибір на користь однієї з оцінок і поясніть його.

Як проводити дискусію

Дискусія — обговорення будь-якого суперечливого питання, проблеми, у процесі якого стикаються різні, часто протилежні точки зору.

1. Під час дискусії дотримуйтеся правил:

1) Необхідно критикувати ідеї, а не опонентів.

2) Мета дискусії полягає не в тому, щоб визначити переможця, а в тому, щоб дійти згоди.

3) Усі учасники дискусії мають бути залучені до обговорення питань.

4) Кожен має рівні право й можливість висловити свою думку.

5) Виступи мають відбуватися організовано за дозволом ведучого.

6) Будь-яка точка зору підлягає обговоренню та не може відкидатися без нього.

7) Упродовж дискусії її учасники під впливом фактів та аргументів можуть змінювати свою позицію.

8) Під час дискусії необхідно підбивати проміжні й остаточні підсумки.

2. Перш ніж виступати, чітко визначте, якою є ваша позиція. Переконайтеся, що ви розумієте сутність проблеми.

3. Уважно вислухайте опонента й лише після цього висловлюйте свою точку зору.

4. Пам’ятайте, що найкращим способом доказу або спростування є досконала логіка, беззаперечні факти та аргументи.

5. Сперечайтеся чесно й відверто, намагаючись спростувати, а не викривити висловлювання своїх опонентів.

6. Доводячи або спростовуючи думку, висловлюйтеся чітко й зрозуміло.

7. Якщо під час дискусії було доведено хибність вашої позиції, визнайте це.

8. Не використовуйте образливих висловлювань щодо опонента або його позиції.

9. Завершуючи свій виступ, підбийте підсумки та сформулюйте висновки.

Як написати есе

Есе — прозаїчний твір невеликого обсягу й вільної композиції, що виражає індивідуальні враження та міркування з конкретного приводу або питання й свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

1. Ознайомтеся з матеріалом, за яким (або використовуючи який) вам необхідно підготувати есе.

2. Продумайте, які думки та ідеї ви прагнете висловити та в якій формі.

3. Дотримуйтеся рекомендованої структури есе:

1) Вступ (орієнтовно 1 абзац) має розкривати головну ідею есе, що відповідає темі.

2) В основній частині (орієнтовно 2 абзаци) викладаються аргументи, докази й пояснення на підтримку головної ідеї.

3) У висновках (орієнтовно 1 абзац) наводяться підсумкові думки щодо ідеї, яку було розкрито у творі.

4. Запишіть текст есе в чорновому варіанті. Проаналізуйте його зміст, композиційну по

будову, логічність, послідовність, внесіть необхідні зміни.

5. Складіть остаточний варіант.

Як скласти тези

Тези — коротко сформульовані основні положення статті, лекції, повідомлення, доповіді, стислий письмовий виклад основних думок джерела без пояснень, ілюстрацій та посилань. У тезах переважають загальні положення.

1. Уважно прочитайте текст, за яким необхідно скласти тези.

2. З’ясуйте значення слів і термінів, що вам незрозумілі.

3. Розпочинайте складати тези лише тоді, коли ви з’ясували зміст тексту загалом і його головну думку.

4. Визначте в тексті основні положення, що є ланками логічного ланцюжка, за допомогою якого автор послідовно розкриває свою думку.

5. Сформулюйте тези в довільній формі (це сприяє кращому розумінню тексту), а потім запишіть їх.

Як розв'язати пізнавальну задачу

Задача — питання, що вимагає пошуку рішення за відомими даними з дотриманням певних умов.

1. Уважно ознайомтеся зі змістом пізнавальної задачі.

2. З’ясуйте, що саме і з дотриманням яких умов ви маєте виконати.

3. Пригадайте зміст відповідного матеріалу в підручнику.

4. Зверніть особливу увагу на наведені в умовах задачі поняття, терміни або імена особистостей. З’ясуйте, що ви знаєте про них.

5. Пам’ятайте, що пізнавальна задача може мати декілька варіантів розв’язання. Однак

кожен варіант повинен мати логічне й фактичне обґрунтування.

6. Поміркуйте над тим, якими є можливі варіанти розв’язання задачі. Визначте декілька тих, які, на вашу думку, заслуговують на подальший розгляд.

7. Проаналізуйте обрані вами вірогідні варіанти розв’язання задачі та визначте той, який ви вважаєте найбільш обґрунтованим.

8. Наведіть ваш варіант розв’язання задачі та аргументуйте його.

9. У разі виникнення труднощів поверніться до умов поставленої задачі та ознайомтеся з ними ще раз; можливо, ви не зрозуміли того, що вимагається.

Як написати реферат

Реферат — доповідь на певну тему, в основі якої лежить огляд відповідних джерел.

Реферат містить:

• аналіз теоретичного змісту питання;

• самостійний аналіз фактів, подій, процесів, явищ, що відповідають теоретичній частині реферату;

• узагальнення й висновки відповідно до змісту реферату.

1. За темою реферату визначте мету його написання.

2. Продумайте, які питання і в якій послідовності вам необхідно висвітлити під час ро-

боти над рефератом. Це допоможе вам скласти його план.

3. Визначте обсяг необхідної літератури за темою реферату та опрацюйте її.

1) Читаючи відібрану літературу, звертайте увагу на посилання авторів до джерел, оскільки вони можуть бути корисними вам у подальшій роботі над темою.

2) Занотовуйте необхідне на окремих картках, зручних для подальшого опрацювання й систематизації матеріалу.

3) Виписки, які ви робите, опрацьовуючи необхідну літературу, класифікуйте відповідно до плану реферату.

4. Реферат пишіть за таким планом:

1) У вступі поясніть важливість та актуальність обраної теми. Акцентуйте увагу на тому, що і як будете висвітлювати.

2) В основній частині розкрийте зміст.

3) У закінченні сформулюйте основні підсумки та висновки, яких ви дійшли.

4) Наприкінці реферату подайте список літератури, яку ви використовували.

5. Оформлення реферату має відповідати загальноприйнятим нормам посилань на джерела й вимогам бібліографії.

Як скласти ментальну карту

Ментальні карти — спосіб подання інформації у візуальній формі, тобто у формі, що передбачає зорове сприйняття. Такий спосіб дозволяє краще засвоїти й систематизувати матеріал.

1. Будь-яка карта починається з основної думки, теми, яка розташовується в центрі аркуша.

2. Від центру теми на всі боки накресліть лінії, які пов’язують головну тему з підтемами. Це буде перший рівень.

3. Від підтем намалюйте додаткові лінії, що ведуть до більш дрібних складових теми (другий рівень), і т. д.

4. Над лініями записуйте ключові слова, робіть малюнки.

5. Не переходьте до третього рівня складових елементів теми, поки не закінчений другий. Не створюйте карту більш ніж на три рівні.

6. Використовуйте окремі слова замість довгих речень.

Як підготувати аналітичну записку

Аналітична записка — документ, що містить узагальнений матеріал про результати якого-не-будь дослідження. Структура аналітичної записки, як правило, містить анотацію, зміст, вступ, основну частину й висновок.

1. Текст документа має бути спрямований на досягнення мети, визначеної його автором/ авторкою.

2. Об’єктивність аналітичної записки посилює використання інших осіб, що працюють над цією проблемою.

3. Під час підготовки записки необхідно використовувати наявні методики збору інформації та порівняння фактів.

4. Окремі факти доцільно розглядати в поєднанні з іншими фактами.

5. Текст документа доцільно викласти термінами, зрозумілими широкій аудиторії. Маловідомі слова й терміни необхідно роз’яснювати.

6. Розмір записки не має перевищувати 7—12 сторінок.

7. Кожен розділ слід починати з окремої сторінки.

8. Для презентації аналітичну записку рекомендовано брошурувати. За наявності графіків і діаграм — розмістити їх у кольорі й додатку до документа.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 9 клас Гісем, Мартинюк 2022